- приціл
- —————————————————————————————приці́ліменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
приціл — у, ч. 1) Наведення на ціль; прицілювання. 2) Пристрій у вогнепальній зброї для наведення її на ціль. || Цифрові розрахунки для регулювання цього пристрою з метою правильного наведення артилерійської зброї на ціль. 3) перен. Те, до чого прагне, на … Український тлумачний словник
прицілений — дієприкметник рідко … Орфографічний словник української мови
прицілити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
прицілитися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
прицілюваний — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
прицілювання — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
прицілювати — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
прицілюватися — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
приціляти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
прицілятися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови